August 12th, 2018

соняшник, хата, село

На Одесщине нашли амфоры V века до Р. Х. (фото)

На Одесчине нашли амфоры V века до нашей эры

В акватории Черного моря на территории НПП «Тузловские лиманы» и в приграничных с парком морских водах найдены археологические ценности. Среди находок выделяется крупный фрагмент хиосской пухлогорлой амфоры V века до Р.Х.

Об этом сообщает Думская со ссылкой на эколога Ивана Русева.

По словам Ивана Русева, археологические находки обнаружил местный дайвер из села Приморское. «Он пожелал остаться неизвестным и передал их в Татарбунарской краеведческий музей. Определял принадлежность ценностей к той или иной эпохе Александр Синельников из Института археологии НАНУ Украины. Он скоро даст нам полную расшифровку. Часть экспонатов передана парку для экспозиции», — отметил Русев.
Collapse )
Капітошка

Украинский гимнаст стал чемпионом Европы

Наш гимнаст завоевал «золото» в упражнениях на параллельных брусьях.

Украинский гимнаст Илья Ковтун стал чемпионом Европы

Украинский гимнаст Илья Ковтун завоевал «золото» чемпионата Европы по спортивной гимнастике среди юниоров. Об этом сообщает XSport.
Collapse )
українське

Зроблено в Україні: як в Києві виготовляють кемпери (фото)


Фото: Lifestyle Camper

AIN показав як працює молода компанія Lifestyle Camper, що займається випуском компактних краплевидних кемперів для активного відпочинку, риболовлі, полювання і туризму.

Команда розпочинала зі збирання кемперів у гаражі одного з творців команди – Павла Волкова. Зараз Lifestyle Camper має власну виробничу базу у Києві на території колишнього заводу на Берестейській.
Collapse )
рашка

Атеист о Томосе



О Томосе говорят все. Даже атеисты. Ибо необязательно быть верующим, чтобы понять всю значимость данного события. В том числе и геополитическую

Заранее прошу прощения за трюизмы и некоторое опоздание по теме, но автор предпочитает дать новости остыть и свести воедино очевидные тезисы. Итак, «expert from sofa» mode on.

Томос (грец. τόμος) — указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання томосу деякої частини «материнської» (кіріархальної) церкви офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія. У томосі використовується урочистіший та повніший підпис, ніж в інших патріарших указах.

Почему же автор как убеждённый атеист, из последних сил сдерживающий себя от контркрестовых походов против церкви как института, в целом поддерживает решение Константинополя о предоставлении Томоса Украине? Начнём с очевидных тезисов.

В октябре 2014 года я возвращался из Киева в Мариуполь, и в купе мне попалась попутчица из Донецка. Пани возвращалась домой, потому что родственники убедили, что «здесь стали меньше стрелять, жить можно». В конце невесёлого диалога, незадолго перед Волновахой, моя визави подытожила: «Ни российские танки, ни российские войска не сделали и десятой доли для оккупации Донецка, если сравнивать их с российскими СМИ». Филигранная формулировка.
Collapse )
українське

Як в Україні ничегониделаеца: № 263 (огляд)

Посилання на всі частини дайджесту "Як в Україні ничегониделаеца" знаходяться тут (№№ 001-100), тут (№№ 101-200) і тут (№№ 200-передостанній)

Украина поставила в Евросоюз много пива

1

За 2017 Украина экспортировала в ЕС год 11 млн литров напитка. Это составило 3% от всего объема ввозимого в Европейский Союз продукта. Об этом свидетельствуют данные Евростата, передает БизнесЦензор со ссылкой на Украгроконсалт.

Крупнейшими поставщиками пива в ЕС по итогам прошлого года стали: Мексика (211 млн литров и 52% от всего импорта), Сербия (48 млн л, 12%), США (39 млн л, 10%), Беларусь (23 млн л, 6%), Китай (16 млн. л, 4%) и Украина (11 млн л, 3%).

Как отмечали аналитики компании Pro-Consulting, в 2017 году экспорт украинского пива увеличился на 50%, по сравнению с 2016 годом. Главным импортером украинского пива в ЕС была Литва (8,2% всех поставок), которая входит в четверку стран-потребителей еще с 2014 года. Тогда половина всего экспортируемого напитка отправлялась на Россию, 20% в Беларусь и практически столько же в Молдову.

В прошлом году пиво на Россию практически не экспортировалось, а поставки в Беларусь и Молдову снизились суммарно на 8 млн л, однако пивной сектор поддержали новые рынки сбыта.

Так, Украина экспортировала в Алжир 18 млн л пива — это 17,7% от всего экспорта в 2017 году.

Українська компанія Ugears відкрила інтерактивний магазин у Гонгконзі
Collapse )
соняшник, хата, село

Зроблено в Україні: в Запорізькій області на міні-сироварні виготовляють рикотту, халумі й моцарелу



Жителі села Покровське Токмацького району зуміли переконати європейців вкласти понад семисот тисяч гривень в покупку устаткування для приготування сиру, повідомляє 061.ua.

Понад сто років тому в Токмацькому районі було засновано село Куркулак, навколо якого розміщувалися німецькі колонії. Першою була колонія Вальдорф – вона утворилася в 1870 році. З 1909 по 1941 роки тут існувало колективне товариство “Молочне”, що стало фабрикою. Її власником був німець Макс Габлер. З часів Російської імперії це було єдине підприємство, яке мало патент на виготовлення сухого молока. Сьогодні від легендарного колись підприємства залишилася тільки велика цегляна труба, яку видно здалеку. Вона вважається пам’ятником архітектури.

- У Габлер є нащадки, ми хочемо їх відшукати. Завдяки допомозі ЄС, нам вдалося відродити історію і продовжити справу, розпочату менонітів. Ми навчилися не тільки збирати і охолоджувати молоко, але і варити сир, – каже керівник кооперативу «Жовтневе» Руслан Горенко.
Collapse )
ЄС

Всем прибацаным теткам и пришибленным дядям, верящим в "Новый курс" - читать трижды ежедневно.



Украина - не Турция?

Что происходит в стране, где власть меняет адекватную экономическую политику на "новый курс"? Что происходит в стране, где правитель начинает вещать о том, что мировой миропорядок несправедлив, доллар - от лукавого, а Бог на их стороне? Что происходит с успешной экономикой, когда власти отказываются от того, что принесло успех?

Украинские популисты и коррупционеры, сопротивляясь изменениям, привыкли распространять мифы. И один из основных мифов - МВФ губит экономики стран. По указке мировой закулисы, конечно же. Про рептилоидов пока умалчивают, но кивают в сторону Сороса. И потом еще кричат на каждом углу "покажите страну, в которой МВФ сделал хорошо". Таких стран много, но ведь телезритель о них не знает. И получается что как бы и нет их, и МВФ всегда губит страны.
...
Так вот, Турция пример сверх успешной программы МВФ. И ее рост последних 15-лет тому причин. И если вы не хотите заморачиваться макро показателями, то можете вспомнить, как дешево было отдыхать в Турции в all-inclusive в начале двухтысячный и сколько стоит сейчас.
Collapse )

Ідеологічне переозброєння: нові почесні назви та дерадянізація у війську


Як відбувається процес ребрендингу й творення унікальної ідеологічної платформи вітчизняних Збройних Сил

Українські ЗМІ та блогосфера «чомусь» і «раптом» гнівно здивувалися, як Путін півтора місяця тому присвоїв почесні найменування танковим полкам ЗС РФ (6-му, 68-му та 163-му), використавши назви українських і не тільки міст поруч із гвардійськими титулами. Так, це меседжі. Але відкрию «таємницю»: Росія цю практику клонує вже кілька десятиліть. Просто ми не замислювалися раніше, наскільки важливий зміст у того явища. Колір берета, дизайн нарукавної нашивки, напис на шевроні чи стязі — меседжі й коди, що пояснюють, за які цінності потрібно воювати. І в який спосіб!

Навіщо російським частинам інсталювати в почесні найменування згадки про українські Львів, Ніжин чи Житомир, білоруський Вітебськ, польську столицю Варшаву або ж далеку Трансільванію? Звісно, що «збереження славних військово-історичних традицій і виховання відданості Вітчизні», як писано в путінському указі, є камуфляжем, за яким криється реальний стратегічний план реанімації імперії. Вони готують російські мізки, щоб ні в кого не виникало й тіні сумніву, що «Росія поверне власну велич і врятує слов’ян-братів». Це натяк не лише на те, що «можемо», а й що «повторимо подвиг дідів». Показова, як на мене, історія 93-ї окремої танкової бригади, на базі якої створили 68-й танковий полк, розформований на початку 1990-х років. Але цю частину, увага, відновили 2017-го, а за рік присвоїли найменування «Житомирської». Що ще потрібно пояснювати? Начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко правильно назвав таку тенденцію в РФ «озвучуванням претензій на землі інших народів».

Навіщо Міноборони РФ створило Головне військово-політичне управління? Та ще й під очільництвом генерал-полковника Андрєя Картаполова — екс-командувача російського контингенту в Сирії. Та й посада ця одразу дістала поважний подвійний статус: головний замполіт водночас є заступником самого міністра! Структура цього главку будується суворо вертикальною, базуючись від ротного рівня. Отже, знову, як у сталінські часи співали ще за кілька років до початку світової м’ясорубки: «Если завтра война, если завтра в поход, будь сегодня к походу готов!» (1938). Скільки в нас є часу? Скільки «мирних ініціатив» штампуватиме миролюбний агресор? І чи буде, якщо вже вдаватися до повних аналогій, у «Лаврова свій Ріббентроп»?..

Нехай і з прикрим запізненням, але українське військо вибудовує власну, питомо націоцентричну та автентично-історичну платформу. Зроблено чимало. Великим кроком до формування такого ідеологічного фундаменту є наказ очільника Генерального штабу ЗСУ, що регламентує впровадження у війську повної декомунізації. Українське військо практично наповнює власний кейс військово-історичних традицій, окремішніх від російських чи радянських версій. Це правильно, бо потрібно не просто засудити імперські, а одразу інсталювати українські. Вітчизняний військовий історик Василь Павлов укотре закликає дивитися на події в Росії крізь призму розуміння, що «там готуються до великої війни й використовують будь-які ідеологічні засоби для мобілізації власної армії та населення». Вчений переконаний: формула «декомунізація + дерадянізація + деімперіалізація» є вкрай необхідною складовою реформ наших Збройних Сил.

І вважає, що Україна повинна далі присвоювати почесні найменування військовим частинам, спираючись на власні військово-історичні традиції та досвід російсько-української війни. До того ж (згадайте ще раз пісню про «завтрашній похід») він прибічник пришвидшення цього процесу, який має супроводжуватися потужною пропагандистською кампанією як серед військових, так і загалом у суспільстві. Українська армія, і про це з дедалі більшим жахом пишуть російські медіа-пропагандисти, стає локомотивом ідеологічного та ціннісного відриву України від «русского мира». Ми тепер на різних геополітичних плитах. «Запоребрикові» адепти з жалем констатують, що українські офіцери вже давно не дивляться в бік Москви, як колись, і тепер мріють про стажування в США, відрядження до Брюсселя чи обмін досвідом із натовськими колегами. Тобто ребрендинг нашого війська є однією з основних загроз просуванню інтересів Росії, яка донедавна контролювала українську армію, а тепер катастрофічно втрачає важелі впливу, зокрема ідеологічні моделі.

«Такі рішення Путіна — не останній писк моди, а елемент довготривалої цілеспрямованої політики, — зауважує історик Василь Павлов. — Просто це тільки зараз потрапило в новинну стрічку. Чи приживається нова система почесних найменувань частин ЗСУ? Гадаю, що радше так. Є надійні сигнали, які про те свідчать. Військові в доброму розумінні починають гратися зі своїми почесними найменуваннями: вигадують неформальні прізвиська, ритуали, символіку, вивчають історію власних підрозділів. Так у нас вибудовується власна мілітарна ідеологія. Після торішнього параду до Дня незалежності ми зустрічалися з ініціативною групою та командуванням 24-ї бригади. Минув тільки місяць по тому, як їй присвоїли почесне найменування ім. короля Данила, а люди в ній уже позиціонувалися королівською піхотою. Це кардинальна зміна статусу! Це вже вербалізація прикметника «королівський» у публічній площині цілого військового організму, про який говоритимуть саме як про королівську бригаду. І така символіка разюче вирізняється на тлі попередньої практики.

Але народити почесне найменування — це одне, а от щоби бригада ним запишалася й почала тим грати — зовсім інше. Із людьми потрібно працювати. Наразі в близько 10 частинах триває обговорення схематики їхнього ребрендингу, це відбувається поступово, у дискусії. Тут потрібно працювати тонко, але водночас рішуче, адже варто, щоб такими речами усе-таки займалися фахівці. Ідеологія — це царина держави, і вона має її формувати. Не треба ці питання абсолютизувати до рівня «військового плебісциту». Звісно, військових краще переконувати, не ламати їхню свідомість зі страшним хрускотом. Світовий досвід показує, що такі зміни ніколи не минали гладко. От і нині значна частина наших військових іще апелює до тих чи інших традицій Червоної армії. Причому вони беруть звідти тільки те, що їм подобається, забуваючи, що її потуга базувалася на одній із найжорстокіших систем дисципліни, де ініціатива та власна думка були майже неможливими. Їхнє місце займали ідеологічні штампи. Так, усі апеляції до блакитних беретів тяжіють до радянського досвіду, до нібито зруйнованого братерства й до того, що об’єднувало спільноту десантників. Але мало хто згадує придушення «беретами» національно-визвольного повстання в Угорщині чи такого самого руху в Чехословаччині. І сучасна Україна не може дозволити собі вести родовід від військових організмів Червоної армії загалом, бо вона щодо нас є окупаційною… Одне слово, це гра в довгу».
https://plus.google.com/u/0/+АндрійАлександров/posts/WJd9JpQ9fqe?cfem=1
Геннадій Карпюк 12/8/2018