November 5th, 2019

“Мирний договір” із Росією. Або забутий урок, як більшовики “кинули” Скоропадського

Как всегда порадовал очередным постом Дмитрий Чекалкин:


У червні виповнився 101 рік від підписання премілітарного мирного договору між Українською Державою та «червоною» РСФРС. Сторони домовилися про припинення бойових дій, встановлення лінії розмежування військ із нейтральною зоною. Договір також став прелюдією до широкого переговорного процесу, на який в Україні покладали великі надії. Суспільство очікувало встановлення меж держав по етнографічному кордону, а гетьманська адміністрація сподівалася на нормалізацію міждержавних відносин, економічного життя, компенсації від Росії за військову агресію і розподіл майна та боргів Російської імперії.
Однак зовсім інші плани були у Москві. Незважаючи на те, що підписання повноцінного мирного договору із Києвом Росію змушувала Німеччина, більшовицька делегація змогла навпомацки провести свій корабель тонкою протокою між Сціллою страшних німецьких штиків та Харибдою геополітичного краху із визнанням незалежності України, Білорусі, Дону та Кубані. Червоним вдалося не лише затягнути переговори до вигідного для себе часу, а й використати Київ як переговорний майданчик для впливу на порядок денний укрaїнської політики та розхитувати політичний режим в Україні і побудувати цілу підпільну армію та агентурну мережу. Більше того, – через півтора роки голова російської мирної делегації болгарський комуніст Християн Раковський уже сидів у Києві як голова уряду радянської України і від її імені укладав договори із радянською Росією та встановлював дипломатичні зв’язки з європейськими країнами.
http://likeme.pp.ua/myrnyj-dohovir-iz-rosiieiu-abo-zabutyj-urok-iak-bilshovyky-kynuly-skoropadskoho/?fbclid=IwAR1wBvyETOIxX8Zup4QN8gyRd0jiRcrbcdrjwvXEub3epyXK1tjHLfbsu8A

Люди, прочтите ВСЮ статью! Поразительные совпадения!
"13-го травня російську делегацію прийняв Павло Скоропадський. Тоді було погоджено, що Мирна конференція (так її називали в українській пресі) мала відкритися у Києві у будівлі щойно розігнаної Центральної Ради 22 травня. Але на практиці вийшло не так, як сподівалися у Києві. По-перше, виявилось, що впустивши більшовицьку делегацію у Київ, українська влада автоматично надала їм майданчик для пропаганди. Адже тепер червона делегація потрапляла під спалахи фоторепортерів, її заяви цитували українські журналісти. Через українську пресу Раковський та Мануїльський отримали змогу відправляти меседжі своїм прихильникам.
-----------------
Відчутна загроза зриву переговорів відчулася уже 22 червня, коли Раковський та Мануїльський заявили, що не визнають претензії України на Крим і що кордони України з Бессарабією (яку контролювала Румунія), Донщиною та Білоруссю…треба погоджувати із більшовиками, оскільки вони не визнають уряди у Бессарабії, Білорусі та на Дону. Це не відповідало фактичним реаліям. Українська сторона була вражена такою заявою. Втім, Раковський наполягав на своєму – за їх словами, тимчасові державні утворення існують лише за рахунок іноземної інтервенції і в Москві не вважають ці уряди самостійними. Олександр Шелухін запитував російських делегатів, які саме території тоді представляє РСФРР, на що Раковский відповів, що їх «Федерація», – це федерація не територій, а рад. «Союз окремих автономних місцевих самоуправлінь і в той же час…вони об’єднані союзом, спільною федерацією». Така відповідь йшла у розріз із встановленими на той момент у всьому світі визначенням терміну «федеративна республіка». Ясно було, що постала кожна нова «рада» при змозі буде вважатися більшовиками за свою територію. У червні російська делегація покинула Київ.
--------------
І якщо про переговори більшовиків із Винниченком, знав Київ і особливо Олександр Шулухін, то в серпні у Міністерство Внутрішніх Справ стали надходити цікаві свідчення про підпільну діяльність росіян. На той час Державна Варта (спецслужба Гетьманату) встановила, що активна підпільна мережа більшовиків уже існує у робітничих районах Катеринославщини, Донбасу та у містах Південної України. Більшовицькі кур’єри отримували значне фінансування – 500 рублів як щомісячну платню та 10 – добових. Цих грошей вистачало аби нормально харчуватися, подорожувати залізницями по різним містам та орендувати пристойне житло. Із 19-го серпня на добові потреби своїх кур’єрів партійні фонди більшовиків платили уже 15 рублів. Державна варта встановила, що останній інструктаж перед українським відрядженням більшовики отримували у кімнаті №1 Готелю «Прага» у російському прикордонному Орлі. Там же вони і звітували по виїзді з України. 31 серпня у Києві пройшла Всеукраїнська конференція більшовиків, куди завітало 170 осіб (з них 73 мали право голосу).
-----------------
Намагання української сторони змінити формат переговорів чи хоча би перенесення його із Києва щоразу змушувало хвилюватися офіс німецького посла в Україні. Барон фон Мумм, закриваючи очі на дії більшовиків, наполягав на продовжені мирних переговорів. Станом на літо-осінь 1918-го року німецька стабільність трималася на волосині і повноцінної війни з червоними вони не хотіли. У листопаді 1918-го року Українська Держава втратить підтримку Німеччини та Австро-Угорщини, Скоропадський проголосить свою «Грамоту» про воззєднання із Росією, а українські соціалісти здійснять антигетьманське повстання. А взимку 1919-го року червоні вдруге сунули на Київ. Хоча ще за півроку до усіх цих подій, у цей сценарій ніхто і повірити не міг."



http://likeme.pp.ua/myrnyj-dohovir-iz-rosiieiu-abo-zabutyj-urok-iak-bilshovyky-kynuly-skoropadskoho/?fbclid=IwAR1wBvyETOIxX8Zup4QN8gyRd0jiRcrbcdrjwvXEub3epyXK1tjHLfbsu8A