September 16th, 2021

ЧЕКІСТ ВІВ ОЛЕНУ ПЧІЛКУ НА ДОПИТ, ПРИВ’ЯЗАВШИ МОТУЗКОЮ ДО КОНЯ

Ніна РОМАНЮК
Єдиний в Україні й світі пам’ятник Олені Пчілці встановлено в Луцьку у 2011 році біля Волинської обласної наукової бібліотеки, що носить її ім’я. І то з ініціативи громадськості та небайдужих українців. Сьогодні на честь неї в Україні названо лише кілька бібліотек, вулиці у деяких містах та гімназію в рідному Гадячі. Чим же так «завинила» мати Лесі Українки перед державою?
У Полтаві шанують Петра I, а не Пчілку
Чому цю красиву жінку, яка була талановитою письменницею і публіцисткою, громадською діячкою та перекладачкою (знала п’ять мов), відомою фольклористкою, зрештою, мамою геніальної Лесі Українки та ще п’яти не менш талановитих дітей, так не шанували ні в часи російсько-радянського панування, ні в часи вже незалежної України? При тому, що вона була ще й першою жінкою членом-кореспондентом Академії наук України! Навіть на рідній Полтавщині Пчілка не заслужила пам’ятника у своїх земляків. Як і багато інших видатних українців, народжених цією землею. Зате російський імператор Петро І у повен зріст оселився у зросійщеній Полтаві.
Що нам було відомо про Ольгу Драгоманову (справжнє ім’я Олени Пчілки) донедавна? Геть небагато. Трохи знали її як дитячу письменницю і, звичайно, маму Лесі Українки та сестру Михайла Драгоманова. На її творчу спадщину наклали негласне табу, що діяло навіть після смерті діячки. Бо Пчілку звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі» та шовінізмі. І це тавро тяжіє над нею й досі.
Звідки ж у дівчинки з Гадяча, яка народилася в дворянській родині Драгоманових у 1849 році, взялося стільки України, що її називали навіть матір’ю українського націоналізму? Початкову освіту вона здобувала вдома. «Тоді вже рішуче й безповоротно переходилося на мову московську, бо й не було книжки української для вчіння», – згадувала своє дитинство Ольга Петрівна. Але, попри тотальну русифікацію, в родині Драгоманових розмовляли українською. Діти слухали наші пісні, казки, знали всі народні звичаї. І цей дух тримала берегиня роду – мама Єлизавета, у якій дворянська кров не затьмарила українського начала.
З нею навіть київські поліцейські розмовляли українською
Подальшу освіту Ольга здобула у найпрестижнішому пансіоні шляхетних дівиць у Києві, де брат Михайло познайомив її з багатьма яскравими представниками української інтелігенції. Тут вона зустріла й свою долю – Петра Косача. Він був студентом права Київського університету. Молодята обвінчалися 22 липня 1868 року у Хресто-Воздвиженській церкві в Пироговому, що біля Києва. А далі своє життя високоосвічена молода жінка присвятила родині: поїхала за чоловіком у Новоград-Волинський, згодом – на Волинь, народила шестеро дітей і при цьому встигала писати, збирати фольклор, видавати книги та часописи і послідовно, де тільки можна, відстоювати Україну. Як матір і талановитий педагог вона зуміла виховати своїх дітей справжніми українцями.
Олена Пчілка добре розуміла, звідки починається патріот своєї вітчизни: «Майбутнє батьківщини залежатиме від того, дитина виросте приятелем чи ворогом України, од того, що їй буде защеплене в сім’ї», – писала вона, ніби зазираючи в наше майбутнє. Як же актуально звучать ці її слова дотепер! Зрозуміло, чому так люто п’ята московська колона й досі бореться проти того, щоб українська мова в Україні утвердилася як державна.
Це вона у 1920 році на святі Кобзаря у рідному Гадячі обгорнула його погруддя жовто-блакитним прапором. Це вона виступила проти святкування в українських «Просвітах» ювілею Льва Толстого, резонно запитуючи: «А чому не Шевченка?» Вона, до речі, за власні кошти видавала єдиний український дитячий журнал на території Російської імперії «Молода Україна». І однією з перших серед письменників стала писати для наших дітей, аби вони мали змогу читати рідною мовою.
За цю непримиренність і послідовність у відстоюванні українських інтере¬сів, а ще за те, що посміла у своєму часописі «Рідний край» порушити проблемні питання українсько-єврейських відносин в Україні, її називали націоналісткою, шовіністкою, антисеміткою. Її цькували, ганьбили й ненавиділи всі, хто молився на Росію. Але ця мужня жінка, втративши за десять років (з 1903-й по 1913-й) сина Михайла, чоловіка і доньку Ларису (Лесю Українку), не зігнулася під ударами долі. І не втратила ні своєї гідності, ні гонору й совісті.
Не пробачила Олені Пчілці українського духу й радянська влада. За виступ на селянській конференції у Гадячі в 1920 році її заарештували, і чекіст вів уже немолоду жінку на допит, прив’язавши мотузкою до коня. Але тоді письменницю дивом вдалося вирвати з чекістської тюрми. Та ЧК її в спокої вже не залишила. У серпні 1929 року у київський дім, де мешкала вона з дочками Ольгою та Ізидорою, прийшли з обшуком. Від арешту письменницю врятував лише її вік – Ользі Драгомановій-Косач було вже за вісімдесят, до того ж, була прикута до ліжка. У жовтні 1930-го мати Лесі Українки відійшла у вічність. А її донькам і синові Миколі ще довелося настраждатися. Після тюрем і залякувань лише у 1943 році Ользі та Ізи¬дорі вдалося виїхати на Захід. Микола помер у 1937-му у рідному Колодяжному, доживаючи в бідності та забутті. Ольга – у 1945-му в Німеччині. Оксана дожила до 93 років і померла у 1975-му в Празі. Найменшій з Косачів, Ізидорі, Бог теж вділив довгого віку: вона пішла на той світ у США в 92 роки у 1980-му.





https://www.facebook.com/volodymyr.kruchok/posts/2722254951236664

Аркадий Бабченко: Я-то своими именами вещи называю

September 2 , 2021 ·
Опять двадцать пять. Ну, окей. Давайте еще раз. Байден Вам этого не скажет, Владимир Александрович, а я не политик, не дипломат - я скажу, мне плевать. Я-то своими именами вещи называю. Так вот. В последний раз. На пальцах. Совсем уж откровенно. Всего одним абзацем. Это просто.
Владимир Александрович. Мы не в НАТО до сих пор потому, что НАТО - это не военный блок.
НАТО - это военно-политический блок.
Союз (коалиция) государств с целью совместных действий для решения общих политических, экономических, и военных и других задач - как сказано в Википедии.
Так вот. Представим, что НАТО за пять лет видит невероятный прорыв Украины в строительстве собственной армии, видит, насколько эта армия стала обученной, боеспособной, какие уникальные приемы и средства противостояния гибридной агрессии она разработала за годы войны, какой фантастический опыт получила. Видит, что Украина встала на путь реформ. Видит, что её Президент, Кабинет министров, гражданское общество жопу рвут, чтобы стать европейской страной.
И принимает Украину в свои распростертые объятия.
А потом фигак - и смотрит, как семьдесят три процента избирателей голосуют за комика, который выигрывает выборы с абсолютно малоросскими, капитуляционными лозунгами, лепечет что то про глаза, отводит армию, устраивает зайчика с ушками на день Независимости, доводит президента США до импичмента, назначает руководителем спецслужбы продюсера КВН, своим серым кардиналом человека, которого европейские партнеры чуть не напрямую уже обвиняют в шпионаже в пользу России, сливает совместную операцию по вагнеровцам, ворует судью в Молдове и прочая, и прочая, и прочая - вот это весь летающий цирк зеленых соплей, который мы имели счастье наблюдать все эти два года - а в стране уже вовсю, на полном серьезе, зреет новый Майдан. И, соответственно, новая эскалация.
И вот НАТА сидит, смотрит на все это дело, разводит руками и такая - ну етит вашу мать, ну Раис Семенна…
Когда разведка страны понимает, что развединформация, которой она делится с Украиной, утекает напрямую в Кремль - это как-то не очень способствует её рекомендациям политическому руководству своей страны включить Украину в НАТО.
Господин Президент Украины Владимир Александрович Зеленский. Украина до сих пор не в НАТО потому, что Президентом Украины является господин Владимир Александрович Зеленский.
Это я сейчас как бы очень аккуратно намекаю, ага?

Как объяснить понятнее, я не знаю.
Идем дальше. Вот, например, случается чудо. И Вам, Владимир Александрович, удается убедить Байдена своим вопросом, который вы, как второклассник учителю, перед всеми телекамерами мира задали ему на пресс-конференции, и, в ответ, естественно, получили абсолютно предсказуемое - макание мордочкой в лужу коррупции, как щеночка. Но, допустим, Байден разжалобился, расплакался, заломил руки к небу, и тут же включил Украину в НАТО.
И вот НАТА сидит и смотрит, как по опросам центра Разумкова рейтинги товарища Бойко колеблются в районе второго места, рейтинги ОПЗЖ колеблются в районе второго места, чешет репу, разводит руками - Раис Семенна, ну, вы поняли…
Украина будет в НАТО тогда, когда политическим строем Украины будет УСТОЙЧИВАЯ европейская демократия. Устойчивая, понимаете? Европейская, понимаете? Просто смены одного на другого недостаточно. Когда вопроса, будет ли следующий президент пророссийским, или олигархическим, или марионеточным - не будет существовать вообще. Вот его в природе просто не будет.
Когда «Армия. Мова. Вера» будет уже точно навсегда. Без всяких колебаний.
А после того, как в Украине будет устойчивая демократия - еще испытательный срок лет в десять.
В пару каденций хотя бы. Ну, чтобы уж точно убедиться.

И вот только после этого…
На этом месте, конечно, придут люди, которые напишут комментарий про Северную Македонию. Про её армию, про её вклад в укрепление Альянса и вообще.
Так вот. Дело не в том, что никаких плюшек Северная Македония в НАТО, конечно же, не принесла. Вы не с того конца смотрите в этот телескоп.
Дело в том, что Северная Македония не принесла в НАТО никаких проблем.
Пользы никакой, вреда никакого, сальдо нулевое - ай, какая милая собачка, най буде.
А Украина сейчас - не милая собачка с счастливого средиземноморского побережья. Ну, вот так вышло. Украина сейчас - так вот на данном этапе получилось - принесет с собой просто огромный ворох проблем. Соотвественно, чтобы этот ворох проблем перевесить - Украина должна принести с собой еще более гигантский ворох плюшек. Чтобы плюшки перевешивали проблемы. Элементарные же вещи, по-моему.
Вот тогда да. Тогда ворота в волшебный сад открываются.
Здравствуй, Алиса.
Все ровно то же самое касается и Евросоюза.
Ну и раз уж мы заговорили про Керсти. Двадцать лет Эстония делала все, чтобы вступить в НАТО. С тысяча девятьсот девяносто первого - по, какой там, две тысячи седьмой. И вступила. И это была работа. Которая была поставлена с самого начала. И которая заняла семнадцать лет.
Все эти двадцать лет Украина рассуждала про внеблоковый статус, про партнерские отношения, про русский как второй государственный, просила Путина со сцены взять его к себе, а потом, когда петух уже не просто клюнул, а дырищу проклевал, один там комик очухался, проснулся, сладко потянулся, зевнул, и очень удивился - ой, а почему мы до сих пор не в НАТО?
Доброе утро, Владимир Александрович.
Я ж говорил, что своими именами всё назову.
В рамках проекта "Журналистика без посредников".
Подписывайтесь на меня на Патреон:
https://www.patreon.com/babchenko
К сожалению, каждый раз я вынужден напоминать - за текст с двумя-тремя тысячами лайков и полутысячей репостов приходит всего несколько переводов. Возможно, каждый думает, что и без него уже неплохо перевели. Но нет. Голодные дети плачут, папка, дай макаронинку.
Если вы считаете, что свою писательскую жизнь я живу не зря, что мои тексты заставили задуматься, пересмотреть какие-то решения, принять их, взглянуть на мир по-новому, засмеяться, заплакать, сопереживать, улучшить свои навыки по критическому восприятию информации или иным способом были полезны, то все как всегда.
Спасибо.
Приват-банк карта номер: 5363 5423 0856 3718
Либо просто кинуть на телефон
Карта "Приват" для переводов в евро:
5363 5423 0856 3775


https://www.facebook.com/babchenkoa/posts/3818168848283320

«ЧТОБ НЄКОМУ БИЛО РОЖАТЬ БАНДЄРОВЦЕВ»

August 8, 2019

70 років тому, в 1949 році, поблизу одного з колимських концтаборів за наказом Москви живцем потоплено в болоті близько трьох тисяч українських дівчаток віком 12-14 років – «чтоб нєкому било рожать бандєровцев».
ТРИ ТИСЯЧІ УКРАЇНСЬКИХ ДІВЧАТОК, багато з них попередньо зґвалтовані, втоплені живцем, найстаршій - 14 років...
І про це немає згадок у підручниках історії, про це не розказують олігархічні телеканали, не пишуть в газетах, більшість українців навіть не знають про цей злочин... Відповідно голосують за виродків, які виправдовують увесь цей жах, і несуть в маси усіляку московську пропаганду - "какая разніца на каком язикє гаваріть", "хватіт ваєвать з брат'ямі", "без росії ми нє сможем паднять економіку", "зачєм переімєновивать уліци - ми прєвиклі" і подібне. Бо не пам'ятають...
Можливо в українській нації є шанс на майбутнє, якщо:
- хоча б один священник їх відспіває, і згадає у молитві;
- хоча б один вчитель розкаже дітям про цей злочин;
- хоча б один депутат, навіть місцевий, підніме питання про їх вшанування;
- хоча б одна людина поставить їм свічку, і не обов'язково в храмі - дома, на відпочинку, та хоч на лавці;
- хоча б один бізнесмен задумається про те, кого він фінансує;
- хоча б одна "журнашлюшка" згадає, що він насамперед журналіст і у нього є відповідальність перед суспільством;
- хоча б один, хоча б хтось...
Тоді пам'ять буде жива і можливо подібного в нашому майбутньому не відбудеться..
Поему-реквієм Дмитра Шупти «Колимські дівчатка» знайдете за посиланням https://bit.ly/2ZIRdWR

Уривок з поеми:
А їх вели… В безодню просто гнали…
Ще й досі в тундрі болота дрижать.
З Москви так наказали генерали:
«Чтоб нєкому бандєровцев рожать»…

До того, як взяли під карабіни,
Для них було повторене стократ:
– Зречіться від батьків та України! –
Усе, що вимагалось від дівчат.

І зойкнула з Дніпром далека Тиса,
Душа знялася високо, мов птах,
Коли втонула перша із трьох тисяч
Невинна жертва в тундрі в болотах.

Пішла на дно багнюки вікової,
Сховалася, як в нірку ховраха.
Її Господь всевишній упокоїв
На Луках Неба душу без гріха.

Високе небо, цей трагізм засвідчуй –
Ступати, мабуть, легше по ножах.
В очах дівчаток зачаївся відчай
І розпач задушив душевний жах.

Із цих дівчаток жодна не кохала,
А вже для всіх вогонь життя зачах.
Приречена колона потахала –
Зникала в конвоїрів на очах.

В безодню третя тисяча гунула.
Схлипнули й захлинулись мочарі,
Коли остання дівчинка втонула –
З’явився блиск Полярної Зорі.
Дмитро Шупта
1999 –2014

Фільм про цей злочин - https://bit.ly/2Kzlcua
Підписуйтеся на наш Інстаграм: https://www.instagram.com/pravyy_sektor_kyiv/
#комунізм #злочини_комунізму #геноцид #декомунізація #колимські_дівчата #колимський_злочин #люстрація #срср #нація

https://www.facebook.com/ps.kyivobl/posts/2332016580451058