November 22nd, 2021

КРАТКАЯ ИСТОРИЯ "вагнергейта" или ПОЧЕМУ зеленский ДОЛЖЕН уйти.

💥Кротогейт: сказ о президенте Ермаке и завхозе его Зеленском
22/11/2021
Автор: anti-colorados
Наконец-то, наружу вышло то, что уже давно не вызывало сомнений. Вот уже больше года, де-факто, на улице Банковой в городе Киеве работает частный зоопарк, специализирующийся исключительно на разведении кротов. Вернее не так. Там разводят лохов, но демонстрируют – кротов. Это следует из расследования, которое оказалось под силу Bellingcat и стало совершенно невозможным для наших многочисленных контролирующих и правоохранительных органов.
https://youtu.be/nNMMLOZNkjk

Де вони беруть цих поліцаєв? З мордору завозять?

Oleg Marinich:
Паскуди зелені. Люди за цей прапор життя поклали, а ці скоти кидають його на землю.
22/11/2021
Михайло Заболотний:
Беркут Зеленського кидає прапор України на землю.
Це злочин - Наруга над прапором!

Зеленський копіює Януковича майже на 100%
Це не поліцейський, а представник карально-репресивного апарату зеленої банди, і зробив він те що і повинен був зробити, тому що ці потвори не мають ніякого відношення до України. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=195565046099663&id=100069385056863
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=195565046099663&id=100069385056863

Пам'ятаєте цих киян?



22/11/2021
Знімок закривавлених киян Миколи та Ігоря Кузнєцових, зроблений фотографом Владом Соделем для Reuters під час активної фази протистояння на Майдані в лютому 2014 року, став своєрідним символом тих подій.
В інтерв’ю виданню «Українська правда» Ігор Кузнєцов згадав тогочасні події.
Кандидат фізико-математичних наук Ігор Кузнєцов, який з 2012 року викладає в Київському політехнічному інституті теорію ймовірностей і математичну статистику, та його батько професор Микола Кузнєцов, під час наступу «беркутівців» на мітингувальників не лишилися осторонь, відпросилися з роботи і поїхали захищати Майдан. На той час Ігореві було 27 років.
«Ми поїхали додому, перевдягнулись, бо з попереднього досвіду знали, що події можуть бути несподіваними. Припускали, куди можемо вскочити, але йшли на це свідомо — намагалися підтримати хлопців, які були там», — розповідає Ігор Кузнєцов.
За його словами, «беркутівці» просто підбігли до мітингувальників і почали бити всіх, кого бачили — і чоловіків, і жінок.
«Я був обгорнутий українським прапором, що для них було наче червона ганчірка для бика. Прапор здерли і били по голові та спині, поки я не впав», — зазначає Кузнєцов.
Він згадує, що «беркутівці» під час побиття називали мітингувальників «бандерівцями», російською мовою з використанням лайливих слів викрикували: «Навіщо вам ця євроінтеграція? Що ви тут забули?». Кузнєцов наголошує, що акцент у цих силовиків був не київським, а більше схожий на східний чи кримський.
Внаслідок побоїв у Ігоря в трьох місцях було пробито голову, у його батька — зламана ключиця та побита голова.
За його словами, їм з батьком дуже пощастило, оскільки їх разом з іншими постраждалими мітингувальниками заховала в під’їзді одного з будинків місцева жителька. Згодом поранених вивозили автомайданівці у супроводі депутатів.
«Ці машини не обшукували, і нас повезли до лікарні № 17, що на Печерську», — зазначає Кузнєцов.
За словами Кузнєцова, через два роки після Майдану його як потерпілого викликали до прокуратури, записали свідчення, однак про результати розслідування йому нічого не відомо. Нещодавно йому телефонував прокурор, котрий хотів провести слідчі дії, але досі з ним ще зустрівся.
«На цьому все закінчилося», — резюмує Кузнєцов.
https://www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/posts/3087131771608313?notif_id=1637444367556362¬if_t=page_followed_contents_awareness&ref=notif

ЧУЖИЙ.


Вчора 21/11/2021 Сергій Марченко написав:
Дивлюся на геніальне фото Yan Dobronosov і не уявляю, як можна так точно передати прірву між владою та її народом. Всі ці підстрелені польта і штани трубочкою коли стіни болю народу, який бачив ці польта тільки в серіалах. Можна брехати, що ти з народу. Можна запускати дівчинку у білому платтячку і пускати сльозу. Можна пиляти відоси, як ти турбуєшся за народ. А потім ти підходиш до місця, яке не дасть збрехати і покаже тебе тим, хто ти є насправді. Чужим.
1px
  • ibigdan

Все з початку

Олег Кобзар: Повернувся з мирної акції по вшануванню Дня Свободи і Гідності з яскравими враженнями і змішаними почуттями.

Спершу - радість від споглядання величезної кількості людей, яких хочеться назвати "своїми".

Далі - смуток, коли колона мітингарів піднялася Інститутською і стала навпроти Храму Новомучеників, аби віддати шану: слухали панахиду по загиблим майданівцям, співали гімн.

Після чого колона пішла відвідати Банкову, і під Офісом Президента біля воріт нас чекав натовп поліції: "поліція діалогу", срочники і "космонавти". Поліціянти вимагали проводити обшук, перш ніж пускати когось на територію, мітингарі стояли на тому, що "не маєте права, не смійте нас принижувати у День Гідності". Коли перемовини ні до чого не призвели, кілька десятків "космонавтів" жорстко пішли вперед і видавили натовп від воріт, почалася штовханина, що то розпалювалася, то затухала більше години.

Я був у перших рядах, і на мене штовхали людей переді мною, а я намагався встояти, бо ззаду мене стояли дві низенькі літні жіночки, що навідріз відмовлялися евакуюватися кудись подалі, і підбадьорювали нас образливими криками до поліції.

І от, спостерігаючи оце дійство і безпосередньо, так би мовити, беручи у ньому участь, я з уже давно згаслою і зотлілою ненавистю думав про НИХ. Не про поліціянтів, і навіть не про Зермака.

Про 13 з половиною мільйонів дегенератів, які добровільно привели нам нового Януковича до влади.

Про прогниле кодло мерзенних підарасів, що працюють нашими політичними журналістами. Виявляється, я нічого не забув: ні знавіснілого вереску, яким супроводжувалися будь-які позитивні дії попередньої влади, ні відер лайна, які виливалися, бо заплачено, ні показової зневаги і от цих демонстративних історій, як от коли Порошенко назвав одну дурепу "дорогенька", на що її колєги повдягали маєчки "я тобі не дорогенька". Угум. Зараз "зелені" під час інтерв'ю виламують їм руки, відбирають камери і шлють на три букви - і щось ніяких маєчок, всі позакривали пиздаки і мовчать. Виходить, щоб український журналіст тебе поважав - купи його, або розбий йому обличчя, можна комбінувати.

Про наших антикорупціонерів-розслідувачів. Про "білі пальта", які як голуби миру ширяли над війною, не забуваючи срати на всі здобутки. Безвіз їм був не такий, пригадуєте? "Не справжній", лайно а не безвіз. Реформи повільні. "Всього-навсього 3,4% росту ВВП".

У нас була хороша постмайданна влада. У нас економіка зростала 13 кварталів поспіль, у воюючій пограбованій країні. Яка була дипломатія, як наш Нафтогаз громив козлячий Газпром у судах, які були реформи - одна децентралізація чого варта.

Супрун у нас була - пам'ятаєте ще Супрун? Неймовірну жінку на посту міністра Охорони здоров'я, не цих трьох клоунів, що ми змінили за пандемію.

Як можна було настільки не цікавитися своєю країною? Як можна було не розуміти, що на наступних виборах регіоналівські недобитки будуть брати реванш? Як можна було повірити у коміка, зав'язаного на мстивого олігарха-втікача?

Як можна було бути настільки тупим?

Буде Третій Майдан. І будуть ті, хто загинуть на ньому, аби ця країна стала кращою. І вона стане, хоч би і на трішки. А потім, за кілька років після цього, наш дурнуватий, аполітичний, примітивний український народ вибере когось ще.

Впевнений, після зека і клоуна на посту Президента таки варто очікувати коня з двума хуями.