Mishell Pfeiffer
22/3/2019
Пишу багато емоційних речей, іноді видаляю, як трохи одляже, натягнуті струни - нерви.
Думала, чому ж я раніше ТАК не переживала за то, кого виберуть, попри то, шо розуміла, хто український президент, а хто - відверта сволота або биdло. Сьогодні, як прозріла (до чого доводить стрес) - страшно втратити тому, що в нас з'явилось шо втрачати. Його багато, воно справжнє, величне і нам, тим, хто живе цією країною, воно - понад усе. Ми отримали державу, якої не було у 20-и поколінь наших предків. Ці всі 5 років жодного разу не було неврожаю, кожен рік зростав прогрес у всьому, всі найсміливіші, найзухваліші, з точки зору сусідів запарканських, речі нам вдавались: виграші по газових справах в міжнародних судах, санкції, на які пішов увесь світ тоді, коли на аналогічні проблеми в інших країнах не реагував, нас прийняли в цивілізований світ тоді, коли інші, хто давно проситья і намагається, не досі лише намагаються, нас слухають і чують, нас підтримують, нам дають зброю, допомогу і позики, нам вірять. Ми отримали ВСЕ, з чого можна збудувати державу, свою країну, і вже почали. Не було так гірко я так страшно, коли не було майже нічого, а тепер - за 5 років стільки всього, шо і усвідомити складно, бо ми то все почали приймати, як годиться. Так, все тому, шо в 2014 році ми змогли стати тими, заради кого варто помирати нашим воїнам. Чи будемо варті і надалі - ... Олеся Заяць - Це моя Україна!
https://youtu.be/QQcDtMGBwOw
