galynash (galynash) wrote,
galynash
galynash

“Вибори виграються серіалами”


Oksana Zabuzhko, Ukraine’s leading contemporary author and philosopher. 15 червня, 2019
“І знов я влізаю в танк” – це книжка про війни ХХІ століття, які точитимуться не засобом бомбардування міст, а засобом бомбардування мізків. Сучасні інформаційні технології дають такі можливості – які є значно більшими, ніж мали диктатори попередніх епох (у Сталіна не було Інтернету, у Гітлера не було телевізора, його ще не було запущено в маси).
Нинішні інформаційні технології дають можливість інсталювати на великі маси людей оте троляче дзеркало, оту картину світу, яка не тільки не даватиме людині адекватної картини реальності, а не даватиме прийняти раціональних рішень, навіть в інтересах своєї власної безпеки.
Тобто досить правильно і грамотно, як показав Брексіт, як показали попередні експерименти: певні маніпуляції з виборами в Італії – “Рух п’яти зірок”, у Литві – “Союз фермерів і зелених” (хочеться називати партія жулікав і варов), яка виграла вибори завдяки серіалу. Я не жартую. І ми теж в останніх виборах вписалися зараз рядком у глобальну маніпулятивну інформаційну війну, про яку уже вголос говориться на якихось інтелектуальний майданчиках…
Серіали стають політичною технологією, якою відбувається бомбардування мізків, і це, зрештою, і є та зброя.
Люди добрі – ХХІ століття, а ми досі мислимо про війни в категоріях Другої Світової (ака Велікая аттєчествєнная). Ми досі готуємося до минулої і позаминулої війни. Те, що відбувається зараз на Донбасі, це лише крихітний вершечок айсберга.
Насправді війни ХХІ століття виграватимуться не бомбардуваннями міст, а бомбардуванням мізків, і люди з розбомбленими мізками самі винесуть загарбнику ключі од свого міста і самі організують свою власну смерть і свою власну страту.
Це реальність, яку просто треба усвідомити. Це реальність, про яку кричали, волали і писали антиутопісти 20 століття: той самий Оруел, той самий Гакслі. Це нова оруелівська епоха, неооруелівська епоха.
Про боротьбу проти “хакання мозку”
Европа раптом прокинулася і раптом усвідомила, якого роду війни ведуться зараз в сучасній цивілізації, в медіапросторі. І редактор “Die Zeit” сказав з цього приводу дуже гарно, що “Путін проти нас воює, а ми проти нього ні”. Тобто лише зараз прийшло усвідомлення, до чого були всі ці “Раша тудей”, до чого були всі ці сайти, тарґет-групи, і що все це, виявляється, небезневинно… Одним словом, Европа зараз якось усвідомила і починає боротися проти цього хакання мозку.
Це не є ані теорією інформаційної війни, ані підручником з гібридних воєн, але це книжка, яка говорить читачеві: “Зроби це для себе сам”. Максимум, що може зробити письменник, це поділитись своїм досвідом і показати читачеві, як пливти самому в ось цьому морі тотально засміченої ментальної екології нашої, тобто як собі самому вишукувати ці самі орієнтири.
Ми встигли виростити ціле покоління, готуючи його (нинішню молодь) до зовсім іншого світу. І виросло ціле покоління з вірою в Фукуямин “Кінець історії”: що все буде добре, і тепер треба вчитися тільки, як dress for success, як отримувати диплом, заробляти гроші.. І ура – вперед, дорогі діти.
І дорогі діти виросли у глибокому переконанні, що тоталітаризм десь там у минулому… І відповідно, коли в 2014 році це минуле вивалило їм чоботом двері, вдерлося і сказало: “привіт, я –твоє майбутнє”, то молодше покоління досі ще не може в це повірити і йде голосувати за Зеленського, який йому скаже: “Всьо рассасьотса, пацани. Та всьо парєшаєм. Всьо нармальна. Take it easy”.
Книга “І знову я влізаю в танк”, яку я в 2016 році змонтувала з різних своїх текстів… продалася 15,000 примірників. Для будь-якої книжки це непоганий наклад. Я отримую за неї багато вдячних відгуків. З досвіду читачів вона справді багатьом допомагає орієнтуватися і зараз випливати в ось цьому самому морі тотальної дезорієнтації. Але слухайте: 15,000 це п’ятнадяцть тисяч, а серіали, які виграють вибори, це 16,000,000 за один вечір...
І я тримаю стиснуті кулаки, і невміло повторюю за своєю героїнею, ту саму розпачливу просьбу, адресовану в простір, – “не введи нас у спокусу”. Не дай ввіритись обману, замкни нам на нього слух. Не дай – розлюбити себе. Бо це було б уже геть глупо – стільки витримавши, і витримавши гідно, – за яких-небудь “півпокоління до перемоги” піддатись “на ніщо”, так таки геть на ніщо: на напущені на нас хмарою чужі слова з вивернутими значеннями, гнилі й облудні, як болотяний туман… Не дай нам зрадити наших мертвих. І живих. І тих, що ще мають колись народитися.
Тільки це, і більше нічого. Бо більше нам боятися нічого.
Автор Оксана Забужко:
Мені взагалі з 2008 року після Грузії було зрозуміло, що Україна – наступна на черзі. Я належала до тих, хто тоді писав і кричав, що так – ми наступні, так – гряде підготовка наступної світової війни, і так – що Кремль має цей план. І по суті з відтоді, з весни 2012 року, відклавши початий тоді роман…, скреготнувши зубами, я де-факто працювала і працюю ось цим добровольцем інформаційного фронту.

ЦИТАТИ:
Про новий тоталітаризм і троляче дзеркало українського телебачення
✅Ми всі живемо в добу цифрових технологій, ми всі живемо в добу соцмереж, ми живемо в добу фейсбуків (прости господи) і інстаграмів (прости господи двічі). Живемо в добу, коли люди дедалі менше читають, коли в принципі вміти читати літературу як мистецтво стає таким от не дуже популярним скілом, ніби спеціально культивованим умінням, як скажімо здатність розбиратися в класичній музиці, чи в античній скульптурі.
✅Я цього свідома – мене це ні разу не радує: не тому, що кожен письменник хоче, щоб його читала якомога більша кількість людей, а тому, що заміна епохи книжки (назвімо її гутенбергівською епохою, чи макклюенівською) на епоху візуальну (епоху інстаграму, епоху спілкування картинками і так далі) несе собою дуже серйозні загрози нового тоталітаризму, яких людство ще сповна не усвідомило. А починає усвідомлювати – і хапається за голову, бо раптом виявляється, що звична картина світу валиться з ніг, а тут – гібридна війна, тут раптом Трамп…. а чому Брексіт, а звідки той Брексіт…

✅200 років тому Ганс Крістіан Андерсен написав про троляче дзеркало (з казки про снігову королеву – ред), в якому все виглядало не таким, яким є насправді. Цікаво, що слово троль вернулося в нашу мову вже в зовсім іншому значенні, і не з дитячих казок… І пам’ятаєте, коли дзеркало розбилося, скалки розлетілися по цілому світу, і кому в око потрапляла ця скалка, то він світ починав бачити огидним, мерзенним, і всяким таким іншим. Ганс Крістіан Андерсен на початку 19 століття написав про телебачення. І спеціально – про українське телебачення.
✅Письменник вміє бачити світ текстами, сюжетами одразу, історіями… Тобто ми можемо відрізнити події життєві, які відбуваються самі собою, від тих, котрі розгортаються за чиїмось раніше написаним сценарієм, де ти впізнаєш руку “колєґи”. Ти, так би мовити, можеш відрізнити майдан штучно організований, від майдану самовиниклого. Себто оця здатність відрізняти історії постановочні від історій стихійних, як на мене – те, де письменників можна і треба очевидно мобілізувати на гібридну війну. Письменники наділені певною “чуйкою”.
✅ У хорватського письменника Міленка Єрґовіча є одна прекрасна історія про песика, який задовго до того, як в Сараєво почалися обстріли, коли ніхто з людей нічого ще в голови не клав, вперто біг за ріг будинку і починав десь під хлівом рити схрон, яму. Того пса проганяли, а він знову вертався і рив схрон. І тільки коли почалися бомбардування, люди зрозуміли, що цей пес передчував те, що має трапитися. І от в Міленка Єрґовича є така прекрасна фраза: “Те, що сталося потім, могли передбачити або дуже лихі люди, або дуже добрі пси”.Мені дуже подобається ця формула. Я завжди кажу, що письменник, якщо він чогось вартий, має бути для суспільства отаким добрим псом: він має рити лапами, хай не завжди розуміючи, що й для чого, хай терплячи при тому якісь камені вслід і крики “дура, що вона там верзе” і так далі… Але треба ось ця сама псяча чуйка – те, що називається інтуїцією і якимось метафізичним інстинктом історії. Ось це впринципі те, що визначає вартість літератури в цю епоху гібридних воєн.
✅“З весни 2012 року я бачила, як набухає війна”

Не з 2014-го, навіть не з 2013-го, не з початку Майдану, а з весни 2012 року, коли більшість так би мовити моїх співвітчизників ще нічого не підозрювали, я бачила, як набухає війна. З весни 2012 року, коли почалася підготовка до інформаційної острахізації України на Заході.
Ми про це поняття не мали, але перед “Євро 2012” низка західних ЗМІ (від “BBC Panorama” до “Deutsche Welle”) випустили реально дуже маніпулятивні пропагандистські матеріали, з яких плавно випливало рішення бойкотувати футбольний чемпіонат в Україні, тому що “Україна – фашистська країна, ксенофобська, в Україні б’ють і вбивають, а чорношкірому не можна пройти вулицею”. Репортаж на “BBC” “Стадіони ненависті” того подонка, який за цей репортаж так і не відповів між іншим, мав мільйони переглядів. І після того, десятки тисяч британців побігли здавати квитки, які вони на чемпіонат купили.Українці навіть не знали, що з ними зробили в європейських медіях. І коли під час того самого “Євро” британські вболівальники, які все-таки наважились і приїхали, організовували кампанію вибачення, то українці взагалі, перепрошую, дупля не відбивали, чого це раптом і з якого такого переляку…
✅ От це книжка, я думаю десь має промовити до кожного з нас сьогодні, що “спасение утопающих –дело рук самих утопающих”, що тільки ми самі зацікавлені у нашому виживанні і наших дітей… І мій “Танк” якраз закінчується ось цією молитвою, що ми все витримаємо, дай боже, тільки б не піддатись на “ось це”.
Сторінка Oksana Zabuzhko / Оксана Забужко на ФБ
https://www.facebook.com/pg/oksana.zabuzhko/posts/?ref=page_internal



https://vezha.vn.ua/za-pivpokolinnya-do-peremogy-piddatys-na-nishho-oksana-zabuzhko-poradyla-ukrayintsyam-beregty-svoyi-mizky-fotoreportazh/?fbclid=IwAR1kHTHwGg3XbJe5iVPr8jp8otUKzwHLNvdZV8HzTrRq_gwpEIfED1Q6FbI

Уладзімір Гудкоў пишет: Нет ничего нового в информационной войне как таковой. Инструментарий меняется и совершенствуется, как и в "обычных" вооружениях, но принципы не меняются тысячи лет...

ЦЕ зробили в Україні з точніст'ю до літери...
***************************************
FYI! ГИТЛЕР НЕ захватывал власть. Его тоже выбрал совсем простой народ, которому промыли мозги! Чем это закончилось, знают даже недоумки. Цитата: “7 марта 1936 года германские войска заняли демилитаризованную Рейнскую область, грубо нарушая условия Локарнских договоров. В тот же день Адольф Гитлер распустил рейхстаг и объявил о новых выборах и референдуме по поводу занятия Рейнской зоны.
Парламентские выборы состоялись 29 марта — по официальным данным, 99% избирателей из 45 453 691 пришли на избирательные участки, и 98,8% из них одобрили деятельность Адольфа Гитлера. Избранными был объявлен 741 депутат нового созыва парламента. Учитывая, что избирательный бюллетень содержал только поле «за», голосами «против» условно можно считать незаполненные и испорченные бюллетени, которых оказалось 540 211. полностью читайте Как проводились выборы в Третьем рейхе https://www.gazeta.ru/science/2016/03/29_a_8146883.shtml
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments